ОБВІДНИ́К, а́, ч., спец. Той, хто обводить (у 5 знач.) що-небудь.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 473.