Про УКРЛІТ.ORG

обводити

ОБВО́ДИТИ, джу, диш, недок., ОБВЕСТИ́, веду́, веде́ш, док.

1. перех. Ведучи кого-небудь, обходити з ним навколо чогось. Як одчитували молитви, то і вона мов гасла, так що як прийшлося обводити круг стільця, так вона вже і не змогла сама по собі йти (Кв.-Осн., II, 1956, 354); Під звуки музики й гучних привітань Капуста і Тетяна обводять молодих навколо всієї палати (Коч., П’єси, 1951, 198); // Ведучи м’яч, шайбу, обходити супротивника (у футболі, хокеї тощо). Гравець обвів суперника.

2. неперех., рідко перех. Робити круговий рух навколо чого-небудь (рукою, пальцем і т. ін.). Семен затиснув в грубі і чорні пальці цигарку, а праву руку підняв, обвів нею круг шиї (Коцюб., II, 1955, 378); // Роблячи круговий рух (рукою), вказувати на кого-, що-небудь. Повернулась [Зубиха] на одній нозі проти сонця тричі, зашепотіла щось таке собі нищечком, обвела рукою туди, де село (Кв.-Осн., II, 1956, 211); Вона обвела рукою степ, де світлий океан марева розлився (Гончар, Тронка, 1963, 8).

◊ Обво́дити (обвести́) по́глядом (зо́ром, очи́ма) — дивитися, оглядати, роздивлятися. Капітан підняв очі і, якось безтямно обводячи ними по кімнаті, промовив майже шепотом: — Пішов! (Фр., VI, 1951, 411); Великими сірими очима Рубанюк обводить усіх, ніби запрошуючи тісніше збитись до гурту (Цюпа, Назустріч.., 1958, 82); Стулила [Тоня] злісно губи, обвела навкруги тоскним поглядом (Вас., II, 1959, 313).

3. перех. Закріплювати щось навколо чого-небудь; обмотувати, обв’язувати. Як же Марина обвела ще коси кругом голови, зв’язавши калачем на потилиці, то й не пізнати Христі! (Мирний, III, 1954, 178); На остачу ситцю набрав по сімсот. Аж десять аршин.. Мішок та ще ж і набитий — як-як зав’язкою обведеш… (Головко, І, 1957, 162).

4. перех. Те саме, що ото́чувати 2, 3. Гарбузи, розпустивши широке листя, наче шнуром, кругом обводили невеличкі грядочки (Мирний, IV, 1955, 205); Там, де гули громи ворожі, ..з дротів колючих огорожі картоплю й гречку обвели (Сос., Зел. світ, 1949, 138).

5. перех. Окреслювати що-небудь замкненою лінією. Давид сідає навпочіпки і рукою рівно обводить латку снігу (Стельмах, І, 1962, 145); Він ставив завдання, висотки обводив (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 156); // Обрамляти, оздоблювати кругом чим-небудь. Зроблю Маленьку книжечку. Хрестами І візерунками з квітками Кругом листочки обведу (Шевч., II, 1963, 63); Усюди в нас хати.. Мажуть, білять дівчата І обводять каймою (Нагн., Степ.., 1958, 73).

6. перех., перен., розм. Уводити в оману, обдурювати, ошукувати кого-небудь. — Отак-то ти нас обвів, дядьку? — обізвавсь до його Лушня (Мирний, II, 1954, 176); Із Тихоном дочка стрічається, щоб не каялася! Тихін обведе не одну, скрутить (Горд., Дівчина.., 1954, 48).

◊ Обво́дити (обвести́) навко́ло (круг, круго́м) па́льця див. па́лець.

ОБВОДИ́ТИ, воджу́, во́диш, док., перех. Водячи кого-небудь, побувати з ним у багатьох місцях. Поки обводила його, поки обходила увесь садок, то й сонце сіло (Мирний, IV, 1955, 34).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 473 - 474.

вгору