ОБВА́РЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обвари́ти.

* У порівн. Він захопив свої мішки і, мов обварений, вискочив з комори (Чорн., Визвол. земля, 1959, 172).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 469.