ОБВА́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБВАЛИ́ТИ, валю́, ва́лиш, док., перех. Викликати обвал, руйнування чого-небудь. Берег тут чорноземний, трав’янистий, і вода не шипить, як на піску, а глухо клекоче. На кого обурюється вона, обвалюючи землю? (Стельмах, II, 1962, 57); Бригада Олександра Коваленка обвалила і видала на-гора сімнадцять тисяч тонн високоякісної руди (Роб. газ., 12. Х 1962, 1).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 469.