ОББРЬО́ХАНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до оббрьо́хати. Хлопчина хотів скочити на долівку, але вчасно згадав, що його оббрьохані штаненята парують на лежанці (Стельмах, І, 1962, 303).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 467.