ОБАРІ́НОК, нка, ч., діал. Бублик. Вуйни і вуйки з чужих сіл насходилися. Петрикові обарінки давали (Черемш., Тв., 1960, 35); * У порівн. Гава, скрикнувши з болю, скрутився обарінком і покотився.. вниз (Фр., III, 1950, 23).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 463.