ОБАРА́НИТИ, ню, ниш, док., перех., розм. Раптово обступити, наскочити з усіх боків. Обаранили Колісника; одна в одну щоку цілує, друга — в другу (Мирний, III, 1954, 93); Доярки навперейми обаранили ветфельдшера і сіпали його на всі боки (Добр., Тече річка.., 1961, 195).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 463.