ОБ’ЄКТИВІ́ЗМ, у, ч.

1. Основний принцип у матеріалістичній теорії пізнання, за яким визнається існування об’єкта, об’єктивної дійсності як джерела відчуттів; протилежне суб’єктивізм.

2. Антинауковий принцип тлумачення явищ суспільного життя, який обмежується констатуванням наявності певних суспільних процесів без аналізу їх причин і класового змісту. Постанови ЦК ВКП(б) і Раднаркому СРСР допомагали історикам розгорнути боротьбу з буржуазним об’єктивізмом, емпіризмом і абстрактним соціологізмом (Розв. науки в УРСР.., 1957, 38).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 495.