ОБ’Ю́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБ’Ю́ШИ́ТИ, об’ю́шу́, об’ю́ши́ш, док., перех., розм.

1. тільки 3 ос. Обливати, заливати кругом, по поверхні (про кров, піт). За цим снопом пішли інші, і коли їх стало дев’ять, піт зовсім об’юшив мене (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 80).

2. Ранити, бити або розбивати до крові. Юра, умиваючись кров’ю, встиг рубонути Івана між очі і об’юшив його аж до грудей (Коцюб., II, 1955, 343).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 609.