НІЧНИ́ЦІ, ни́ць, мн. Відсутність сну; безсоння. І знов для Тиховича неспокійна, тяжка ніч, і знов нічниці мордують його (Коцюб., І, 1955, 222); // Безсонні ночі. Він [хірург] сам чергував біля мене і коротав нічниці за читанням (Смолич, VI, 1959, 24).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 430.