НІЧИ́Й, я́, є́, займ.

1. запереч. Який нікому не належить. [Йоганна:] Він нам говорив про царство боже, де.. люди уже не женяться й не віддаються, де кожна жінка нічия (Л. Укр., III, 1952, 163); Над нічиєю землею щохвилини злітали ракети (Ю. Янов., II, 1954, 13); Мабуть, за власне вгіддя він не сварився б з таким запалом, як сварився зараз за це нічиє узлісся (Гончар, III, 1959, 404).

2. неознач., перев. у запереч. реченнях. Чий би то не був, будь-який. Коваль Гердер .. не боїться нічийого гніву (Фр., VII, 1951, 89); Він не працював, як звик вечорами.., й не лагодив нічиїх годинників (Довж., Зач. Десна, 1957, 217).

3. спорт. Ніким не виграний; // у знач. ім. нічи́я, є́ї, ж. Результат гри, при якому ніхто не виграв. Потім грав я з татом в шашки. Як зіграли? Нічия! (Нех., Ми живемо.., 1960, 60); На обличчі Інни Варламової усмішка з’явилася вже давно, тільки-но диктор оголосив результати. Оця нічия для неї величезна перемога (Собко, Матв. затока, 1962, 30).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 429.