НІМИ́ЦЯ, і, ж., діал. Дурман. [Рябина:] Люди, не дурійте!.. Чи ви німиці понаїдалися, чи що? (Фр., IX, 1952, 396); Вночі Корж укрив його листям німиці, і його свіжий вогкуватий дотик притамував страждання хворого (Тулуб, Людолови, І, 1957, 378).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 424.