НІЗЧИ́МНИЙ, а, е, розм. Зварений без приправи, пісний. Він одсовував нізчимну юшку і починав бурчати (Коцюб., II, 1955, 21); Борщ був нізчимний. Ані м’яса в ньому, ані сала, ані будь-яких інших присмаків (Збан., Сеспель, 1961, 386).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 422.