НІ1, част.
1. заперечна. Уживається на початку речення для вираження заперечення співрозмовникові. Чоловік глянув на Яшка. — Так він же ще од тебе менший! — Ні, ми однакові (Головко, І, 1957, 126); — Ану, геть з кузні! — визвірився на них Кир. — Ні, так ви, дядьку, послухайте, що він каже, — не зважав ні на які гальма Тимко (Тют., Вир, 1964, 36); // Уживається для застереження від якої-небудь дії. — Давай сюди, спробуєм розгадати твою шифровку… — Ні, ні, ні! — схопилася Тоня і, притискаючи листа до грудей, майнула від товариства (Гончар, Тронка, 1963, 18); // Уживається для внесення поправки, що заперечує раніше сказане. Як блискавка, ні, як табун диких коней, лічимося ми по виноградниках (Коцюб., III, 1956, 147).
2. заперечна. Уживається у значенні неповного речення при заперечних відповідях. [Єпископ:] Ти, сину мій, зо мною підеш. [Парвус:] Ні! (Л. Укр., II, 1954, 497); Знову мати по паузі спитала: — А не приходила [жінка]? — Ні, — сказав Тихін і поклав ложку, — не приходила (Головко, II, 1957, 137); // Уживається замість заперечного присудка, заперечної словосполуки, речення з запереченням. В хаті тільки сплю, а цілими днями або над морем, або на морі, а як ні, то лежу.. [в] диких кутках острова (Коцюб., III, 1956, 360); — Все на очах мінялося, і тільки твоя любов ні? (Гончар, III, 1959, 80).
3. заперечно-підсильна. Уживається для підсилення заперечення, вираженого заперечним дієсловом-присудком або словом "нема". І не було ні одної струни на єгипетських арфах, Щоб не співала хвали повновладній цариці Єгипту (Л. Укр., І, 1951, 423); Я все стерплю, але ні слова не вирве ворог з вуст моїх (Сос., II, 1958, 495); // Уживається на початку речення для підсилення його заперечного змісту, що протиставляється висловленому раніше або тому, що лише уявляється. Не видно нікого в Ієрусалимі, Врата на запорі, неначе чума… Ні, чуми нема (Шевч., II, 1953, 70); Ні, краще ніколи не роздивлятись, з чого зроблене те, що нам до вподоби (Коцюб., II, 1955, 241); Що то їх спіткало? Чи, може, те, що і мене? А може, й гірше?.. Смерті рало крізь них пройшло, глухе, жахне… Ні, ні, цього не може бути! (Сос., II, 1958, 397); // Уживається на початку речення, у якому ніби підсумовується все сказане раніше. Ні, я хочу крізь сльози сміятись, Серед лиха співати пісні, Без надії таки сподіватись, Жити хочу! Геть, думи сумні! (Л. Укр., І, 1951, 41); Ні, це таки вона лежить, розкинувшись втомлено і незручно (Гончар, III, 1959, 454); // Уживається для підсилення раніше висловленого заперечення. — Не за себе, не за батька Молилась в неволі, — Ні, бабусю, а за його, За милого долю (Шевч., І, 1963, 126).
4. у знач. підсил.-єднального спол. Уживається для поєднання однорідних членів у заперечному реченні. І знову не буде у думах моїх Ні мук, ні страждань, ні плачу… (Рильський, І, 1960, 92); Він не знав ні батька, ні матері, ні брата, ні сестри (Мирний, IV, 1955, 29); Не хоче він ні пить, ні їсти і все у мрії порина… (Сос., І, 1957, 349).
НІ2. Уживається як відокремлена частина заперечного займенника. — Пистина Іванівна яким смачним борщем кормила, — не їси, було, а п’єш! Тут такого ні за які гроші не добудеш (Мирний, III, 1954, 266); [Любов:] Остерігали! Я за все своє життя ні від кого не чула поважної, щирої, дружньої остороги (Л. Укр., II, 1951, 75); — Зовсім скрутила чоловіка, — промовила мати. — Пропаде він з нею ні за що! (Гр., І, 1963, 287).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 417 - 418.