НЯ́НЬЧИТИ, чу, чиш, недок., перех. Доглядати дитину. Кличе й ненька сиріточку, В світлицях ховає, Няньчить її й доглядає, Одверта, що шкодить (Г.-Арт., Байки.., 1958, 170); [Семен:] А ти подумав про мільйони інших жінок, про тих, що ..рубали вугілля, орали і сіяли, няньчили і зберігали дітей… (Мороз, П’єси, 1959, 39).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 459.