НУ́НЦІЙ, я, ч. Представник римського папи при уряді якої-небудь держави. Найспритнішого нунція Комулея папа заслав за Дунай, за Дністер, щоби благословити різню між людьми (Ле, Наливайко, 1957, 163); На різдво приїхав до Києва королевич Владислав з папським нунцієм — кардиналом Боргезе (Тулуб, Людолови, І, 1957, 146).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 456.