НУ́МТЕ, виг., розм. Те саме, що нумо¹. — Нумте ж пораться нівроку, Щоб діждати того року! (Гл., Вибр., 1957, 299).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 455.