НУЖДУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок., розм., рідко. Те саме, що нуждува́ти. Батько його не розкошував, але гірко нуждувався у задушливій атмосфері [канцелярії] (Круш., Буденний хліб.., 1960, 103).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 454.