Про УКРЛІТ.ORG

нужденник

НУЖДЕ́ННИК, а, ч., діал. Злидар. — Я з тобов [тобою] не маю ніякого діла, — відказав му [йому] холодно Ежен. — Мусиш мати, нужденнику, — крикнув Сімон (Фр., І, 1955, 331).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 454.

вгору