НУДЬГА́Р, я́, ч., розм. Нудна людина. Одне лихо — на милицях стрибає Сашко.. Інший в такому стані зіскнів би, став би нудьгарем, песимістом чорним, а Сашко ніскільки не піддався (Гончар, Тронка, 1963, 41).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 452.