НО́ТКА, и, ж. Зменш. до но́та1 2, 4. В голосі все частіше чуються басовиті нотки (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 7); Якийсь молодий, з ноткою сердечності, голос оповідав звичайну історію втікачів (Коцюб., І, 1955, 345); В її питанні звучала нотка глуму (Вільде, На порозі, 1955, 56).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 448.