НОТАБЕ́НА, и, ж., рідко НОТАБЕ́НЕ, с., невідм. Назва умовного знака (NВ або 145), який ставлять, щоб звернути увагу на якесь місце в тексті, на якийсь документ, книгу і т. ін.; // у знач. вставн. сл. Уживається для привернення уваги читача до висловленого в тексті. Майстрові дали кувать Із бронзи кесаря. До того Так, нотабене, додали, Що бронзовий той кесар буде І милувать (Шевч., II, 1963, 286).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 447.