НОСОВИ́Й, а́, е́.

1. Прикм. до ніс. Носова порожнина розташована над ротовою і відділена від неї кістками піднебіння (Худ. чит.., 1955, 24); Прапор звився в ясному небі, і моряки, вишикувані в носовій частині корабля, почули його хвилююче лопотіння на свіжому вітрі (Кучер, Чорноморці, 1948, 5).

Носова́ ху́сточка (ху́стка) — хусточка для витирання носа, обличчя і т. ін. Це була звичайна носова хусточка, обшита по краях червоною заполоччю (Тют., Вир, 1964, 127).

2. При утворенні якого частина видихуваного повітря проходить через порожнину носа (про звук). Залежно від місця і способу творення сонорні поділяються на дві основні групи: плавні і носові (Сл. лінгв. терм., 1957, 176).

3. Розташований на носі судна, літака і т. ін. — Знову тече..! — сповіщає Гладкий. — В носовій каюті біля форштевня протікає (Довж., Зач. Десна, 1957, 448).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 446.