НОРМА́ЛЬНО. Присл. до норма́льний 1. Тепер все буде краще, бо з завтрашнього дня почну працювати, значить, буду жити нормально (Коцюб., III, 1956, 408); // у знач. присудк. сл. Хіба ж це нормально, що Ліні раз у раз стає соромно за батька, її дратує ота його впевненість у власній безгрішності (Гончар, Тронка, 1963, 147).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 443.