НО́РКОВИЙ, а, е. Прикм. до но́рка; // Зробл. з хутра норки. Опівдні хтось закалатав у ворота. Лариса накинула норкову шубку просто на піжаму й вибігла на ганок (Руд., Остання шабля, 1959, 29).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 442.