НОКТЮ́РН, а, ч. Одночастинний музичний твір наспівного, ліричного, мрійливого характеру. З зали долітають мрійні звуки ноктюрна Шопена (Коч., III, 1956, 135); [Камердинер:] Другий дзвінок, панове. В програмі тепер ноктюрни й вальси — Ліста і Шопена (Голов., Драми, 1958, 240).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 440.