НОКА́УТ, у, ч., спорт. Стан боксера під час бою, коли він після удару супротивника падає, протягом 10 секунд не може звестися на ноги, щоб продовжувати бій, і вважається переможеним. — А якби до десяти долежав, все, нокаут, — пояснював Петро Маков (Собко, Звич. життя, 1957, 159); // Сильний удар, після якого супротивник не може встати.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 440.