НОГА́ТА, и, ж. У стародавній Русі — дрібна грошова одиниця. [Ярослав:] Ну, п’ятдесят, і більше ні ногати. [Сильвестр:] Бери, Іудо! Це ж велика плата (Коч., П’єси, 1951, 95); — А де грошей на ті чобітки взяти? Аж п’ять ногат треба (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 4).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 440.