НОВО́РІЛЛЯ, і, ж. Виоране весною поле для посіву яровини. Дівчина стояла серед поля, дивилася вслід за плугами, що перевертали широкі скиби. Новорілля не вдовольняла дівчину, ішла борозною, оглядала чисте, сите поле, розоране на ждане насіння (Горд., Дівчина.., 1954, 110).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 436.