НОВЕ́СЕНЬКИЙ, а, е. Зовсім, дуже новий. Все збіжжє [збіжжя у Семеновій хаті] новесеньке, хоч і небагате (Кроп., І, 1958, 102); На даху двоповерхового новесенького будинку сидів тесляр Кіндрат Конограй з сокирою в руці (Собко, Нам спокій.., 1959, 6).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 433.