НОВЕ́ЛКА, и, ж. Зменш.-пестл. до нове́ла. Недавно, повернувши з Криму, де спочивав літом, написав новелку для альманаха (Коцюб., III, 1956, 259); Народний гумор з’являється в письменника [О. Ковіньки].. у формі веселих новелок і почутих на дорогах життя анекдотів (Вітч., 6, 1962, 160).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 433.