НОВА́ТОРКА, и, ж. Жін. до нова́тор. Із Москви новаторка — от хто вміє ткати! І снують скрізь човники… Гуркотять верстати… (Тич., II, 1957, 262).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 432.