НОВА́К, а́, ч. Людина, яка недавно вступила куди-небудь, поселилась десь і т. ін. Новаки приходили з батьками й з матерями, в повному своєму наряді: у великих чоботях, у батьківських жилетках, з пошарпаними букварями під рукою (Вас., Талант, 1955, 16); Відомості, здобуті від балакучої панни Нонни, стверджували й новаки, які нерідко попадали в нашу камеру (Збан., Єдина, 1959, 211); // Той, хто недавно почав займатись чим-небудь, не має навиків, досвіду. Новаки, ставши уперше на бетон, важко поверталися в блоці, невміло, невлад місили тісто (Коцюба, Нові береги, 1959, 285); Як і вона, ми були новаками в бою (Ле, Опов. та нариси, 1950, 396).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 432.