НИТЬ, і, ж., поет. Те саме, що ни́тка. Гурій Адріянович і Опара рушили з місця і йшли так повільно, неначе назад їх тягла невидима нить, а вони пересилювали її (Сенч., На Бат. горі, 1960, 43); * Образно. Воли йдуть один за одним, низько похнюпивши голову, і довгі ниті липкої слини звисають з їхніх губ до землі (Собко, Шлях.., 1948, 28); Єдина Україна в світі. Єдиний наш народ. До згоди чудесні нас єднають ниті — ідеї правди і свободи (Тич., Комунізму далі.., 1961, 39).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 416.