НИ́ТОЧКА, и, ж. Зменш. до ни́тка. Перед образами гойдалися на ниточках роблені голуби (Мирний, І, 1949, 359); Довголітня самотність порвала ті невидимі ниточки, які зв’язували його душу з душами іншими (Руд., Остання шабля, 1959, 26); * У порівн. Жайворонок підлетів невисоко й повиснув, мов на ниточці (Ю. Янов., II, 1954, 142).

◊ Ви́сі́ти на ни́точці — перебувати у надзвичайно непевному, загрозливому становищі. — Та наше життя завше висить на ниточці. Ніколи не можна казати гоп, доки не перескочиш (Ю. Янов., II, 1958, 73); До ни́точки — те саме, що До [оста́нньої] ни́тки (див. ни́тка). — Про нього [агента] вже навіть у газетах писалось, як він у Варшавській губернії обібрав до ниточки нещасних переселенців (Стельмах, І, 1962, 200); Ни́точки сухо́ї нема́ (не зна́йдеш) — те саме, що Ни́тки сухо́ї нема́ (не зна́йдеш) (див. ни́тка). В дощ, у негоду, в осінній холод змокне [Гнат] було, що й ниточки сухої не знайдеш на спині (Коцюб., І, 1955, 21); Промо́кнути (змо́кнути) до ни́точки — те саме, що Промо́кнути (змо́кнути) до ни́тки (див. ни́тка). Заскреготавши буферами, відійшов поїзд, а жінки все гибіли під дощем, промокли до останньої ниточки (Хижняк, Тамара, 1959, 163); Увірва́лася (перерва́лася, обірва́лася) ни́точка — те саме, що Увірва́лася (перерва́лася, обірва́лася) ни́тка (див. ни́тка). Карпо Джмелик.. із Северином зсаджували на гарбу віялку. — Що ж ти робиш? — підійшов до нього Тетеря. — Це колгоспне майно, а не твоє. — Тепер усе наше.. Твоя вже ниточка обірвалася (Тют., Вир, 1964, 369).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 415.