НИ́КЛИЙ, а, е.

1. Який схилився, пригнувся до землі. На пожовклу, никлу траву повільно спадало з дерев листя (Збан., Між.. людьми, 1955, 115).

2. перен., розм. Сумний, із спущеною головою. Никлі ходять воли.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 414.