НИКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. Ходити, рухатися без діла, без мети; тинятися. Дід нудився, никав без роботи по хаті, по садку, заходив у пасіку (Н.-Лев., IV, 1956, 202); Орися не знаходила собі місця ні в хаті, ані в саду, ходила, никала, пробувала допомогти старенькій по господарству, та в неї все валилося з рук (Д. Бедзик, Серце.., 1961, 38); Свого квартиранта застала [Мелашка] на городі. Никав між зеленими зарослями, приглядався та принюхувався до всього, що вона посадила та посіяла (Гончар, Новели, 1954, 97).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 413.