НИ́В’Я, я, с., рідко. Збірн. до ни́ва 1. Оддам нив’я і сінокоси, І риболовні Тибрські коси, То буде нам Еней сусід (Котл., І, 1952, 275); Чорніє нив’я поораною ріллею та жовтіють лани збитою стернею… (Мирний, III, 1954, 255); Над буйним нив’ям висне знайомий перестук [мотоцикла] (Рудь, Гомін.., 1959, 65).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 409.