НЕІСТО́ТНИЙ, а, е. Який не має істотного, суттєвого значення; другорядний, несуттєвий. Можна з певністю сказати, що статистика всякої капіталістичної країни дасть цілком однорідну картину. Відмінність може бути лише в неістотних деталях (Ленін, 22, 1950, 49); Образи Довженка немовби висічені з суцільної гранітної брили, — настільки вони вагомі змістом, вільні від всього легкого, поверхового, неістотного (Мал., Думки.., 1959, 46).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 325.