НЕЩІ́ЛЬНИЙ, а, е. В (при) якому складові частини не щільно, не міцно з’єднуються одна з одною. При нещільному приляганні заготовки її треба осадити ударами молотка і додатково затиснути (Фрез. справа.., 1957, 141); // Який має отвори, не зачинений наглухо. В сараї не розмовляли, тільки з кутка, куди крізь нещільні двері просочувався промінчик сонця, раз у раз доносилось тихе, краюче серце зітхання-шепіт: "Яке нещастя… Хто ж Марійку мою догляне?" (Гур., Новели,, 1951, 33).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 408.