НЕЩОДА́ВНІЙ, я, є.

1. Який відбувався, мав місце і т. ін. недавно. Спокійно, без нещодавнього надсаду згадувала вона тепер Данила (Тулуб, Людолови, II, 1957, 121).

2. Який був ким-небудь у недалекому минулому. Не без поради попів.. повітовий староста не хотів затвердити обрання нещодавнього арештанта, і секретарем люди вдруге обрали веселого ткача Сидора (Козл., Ю. Крук, 1957, 478).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 408.