НЕШВИ́ДКО. Присл. до нешвидки́й. Василько торкнув коней; коні знялися з місця і нешвидко побрели по глибокому снігу… (Коцюб., І, 1955, 81); Говорив [Давид] гарно, голосно, нешвидко і вплітаючи в мову живі барвисті образи (Головко, II, 1957, 129); // Через великий відрізок часу. Нешвидко.. прийшов він до пам’яті і заговорив спокійніше (Мирний, III, 1954, 204).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 406.