НЕЧУ́ТКО. Присл. до нечутки́й; // Дуже тихо. Маня вешталася нечутко коло столу з чаєм (Коб., III, 1956, 267).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 405.