НЕЧУ́ВАНО. Присл. до нечу́ваний. Будов нечувано нових Ростуть каркаси променисті (Рильський, І, 1956, 182); Він встигав усе бачити, все чути і все розуміти, немов сприйнятливість його мозку раптом нечувано розширилась (Гончар, III, 1959, 117).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 405.