НЕЧУ́ВАНИЙ, а, е. Про якого ніхто не чув; невідомий. Гомін про нового, нечуваного і страшного звіра розійшовся геть по лісі (Фр., IV, 1950, 94); З’явилась якась проява, нечувана й небачена в Комарівці (Н.-Лев., II, 1956, 30); // Надзвичайно великий. Серед запоріжців були люди велетенського зросту, нечуваної фізичної сили (Наука.., 12, 1965, 28); Нова війна, яку замишляють імперіалісти, загрожує людству нечуваними жертвами і руйнуваннями (Програма КПРС, 1961, 25); Придушення революції 1848— 49 рр. привело Європу до нечуваної реакції (Тич., III, 1957, 154).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 405.