НЕЧИ́ЩЕНИЙ, а, е.

1. Покритий шкіркою, з лушпинами. Одна бабуся поставила [богунцям] мисочку вареної нечищеної картоплі (Довж., Зач. Десна, 1957, 147).

2. Брудний, покритий пилом, гряззю. Блискуча, навоскована підлога віддзеркалювала його нечищені похідні чоботи (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 10); // Зарослий, покритий травою, бур’янами. Садок теж запустів, заглух, нечищені дорожки [доріжки] позаростали бур’яном, глухою кропивою (Мирний, IV, 1955, 205).

3. Неоднорідний, з домішкою чого-небудь. Посудини, ліплені вільноруч, виготовлені з нечищеної глини або з глини, в яку навмисне домішано піску (Археол., II, 1948, 105).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 405.