НЕ́ЧИСТЬ, і, ж., збірн.

1. Бруд, сміття, покидьки і т. ін. На великому розпутті, куди завжди звозили гній, нечисть, викидали всяку падаль, стояла одним одна хатка (Мирний, І, 1949, 234); Від них [ріпників] на сто кроків віє нестерпний дух нечисті (Фр., VIII, 1952, 327); Після кожної війни цей колодязь чистять. Збираються чабани, .. по черзі спускаються у вогку колодязну глибінь, щоб вибирати звідти різну нечисть, мул, залізяччя… (Гончар, Тронка, 1963, 53).

2. розм. За релігійними забобонами — нечистий дух, біс, дідько, сатана, відьма і т. ін. Уночі сови та сичі покрикували [у палаці].. на всю околицю, а люди казали — то куці, між ними заходили страшенні перекази про чортовину, відьом, вовкулаків та другу нечисть (Мирний, III, 1954, 293); — Ходив я, ходив, а тоді сів на якесь чортовиння і думаю, що треба мені отут чекати світанку, доки ота вся нечисть на мітлах не розкомандирується по своїх квартирах (Тют., Вир, 1964, 17).

3. перен. Тварини, комахи і т. ін., що викликають у людини огиду, неприємні почуття і т. ін. [Кирило:] Як захоче господь покарати, то відкіля те й лихо вирине: і ховрах, і кузка, і гемонська муха, і всяка нечисть!.. (Кроп., II, 1958, 11); Старий Інокентій Гамалія клявся привселюдно, що бачив, як на світанку з Беєвої гори текла, як вода, ще одна нечисть: пацюки (Тют., Вир, 1964, 300); — Та сідайте ж, сідайте. А то й прилягти можна. Ви не сумнівайтесь, ніякої нечисті в нас немає (Руд., Остання шабля, 1959, 236).

4. перен., зневажл. Негідні, нікчемні люди, перев. вороги, що викликають зневагу, презирство. Ми викинули геть всю монархічну нечисть, як ніхто, як ніколи (Ленін, 33, 1951, 29); Довго обмірковували Лапшевич з Кузькою наступ на всяку нечисть у селі (Панч, II, 1956, 386); Визволяти рідну землю від гітлерівської нечисті українському народові допомагали сини всіх народів нашої багатонаціональної Батьківщини (Ком. Укр., 5, 1965, 28).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 404.