НЕЧЕ́МНИЙ, а, е. Який поводить себе неввічливо, непристойно; грубий, неввічливий, невихований. — Перепрошаю вас, дідусю, за свого нечемного гостя! Не прогнівайтесь! (Фр., І, 1955, 327); Нечемний Левко навіть не дослухав Віталія Стратоновича, приклав кулака до грудей і, дивлячись спідлоба, вперто промовив: — А хто ж лічив, скільки панських стріл попало в серце діда Дуная? (Стельмах, І, 1962, 444); // Який виражає неввічливу, грубу поведінку. — Даруйте мені, якщо це нечемне запитання, але чому це має бути ваша остання ніч? (Смолич, І, 1958, 82).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 403.