НЕХТО́ЛИЦЯ, і, ж., діал., лайл. Про недбайливу, ледачу жінку. [Мати (сплескує руками):] Ой, лишенько! Іще не починала! Ой, мій упадоньку!.. Нездарисько! Нехтолице! Ледащо! (Л. Укр., III, 1952, 235); Танасій плюне їй у лице, зневажить її, нехтолицею її назве, останніми словами її полає (Круш., Буденний хліб.., 1960, 247).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 402.