НЕ́ХОЧУ: З (від) не́хочу, діал. Неохоче. Баба з нехочу ціле порося з’їла (Укр.. присл.., 1955, 226); Мухи роєм кинулись на неї [кобилу], а вона спустила вуха та лиш хвостом іноді махне гей від нехочу (Март., Тв., 1954, 44).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 401.